Аптечна довідка
+380(32) 242-59-91

varicose_beforeВарико́з також варико́зне розши́рення вен або варикозна хвороба (лат. varix — «вузол, вздуття») — захворювання, яке проявляється нерівномірним розширенням вен, збільшенням їх довжини, зміною їх форми — звуження венозної стінки і утворення у ній патологічних вузлів.

Симптоми і перебіг варикозу

Варикоз — самостійне захворювання судин, які несуть кров до серця (вен), але часто поєднане з іншими захворюваннями, або виступає їх наслідком. Варикоз має прогресуючий перебіг, що нерідко викликає незворотні зміни у підшкірних венах, шкірі, м’язах і кістках.

Найчастіше уражаються вени в легкостискуваних, рухливих тканинах: нижніх кінцівках, прямій кишці (геморой), сім’яному канатику (варикоцеле) та підслизистому шарі стравоходу.

Візуально симптоматику варикоза на ногах виявити легко — він характеризується наявністю розширених і звивистих вен стопи, гомілки і стегна. Варикозне розширення вен викликає почуття тяжкості й болю в ногах, швидку втомлюваність і набряклість, нерідко зміни шкіряного покриву.

Варикоз — серйозне захворювання, при якому вени втрачають свою еластичність, розтягуються і розширюються. Цьому сприяють природжена слабкість венозних стінок і неповноцінність їх клапанів, що приводить до утруднення течії крові і підвищення внутрішньосудинного тиску. Венозні клапани відіграють роль замкі́в: коли кров проходить через клапани, замо́к замикається і не пропускає кров назад. Тільки-но ця система перестає спрацьовувати, кров починає вільно циркулювати вниз і застоюється в ногах.

Внаслідок цього нерівномірно розширюється просвіт вен — вони вибухають повитими вузлами. Шкіра над ними стає тоншою та сухішою, легко травмується, а згодом пігментується (спочатку потемніння, а згодом покриття коричневими плямами). У подальшому варикоз може ускладнюватися набряками. Підсилюється біль, який особливо непокоїть вечорами (загалом в другій половині дня). Такі ушкодження нерідко ведуть до тромбофлебіту, а порушення живлення тканин — до утворення трофічних виразок (ранок типу екзема, які важко гояться).

Виникнення і фактори ризику варикозу

Одна з головних причин варикозного розширення вен — утруднений відтік крові внаслідок тромбозу глибоких вен, запорів, здавлення тазових вен вагітною маткою чи пухлиною.

Очевидно, що кров при варикозі тече по венах ніг знизу вгору, тобто супроти дії земного тяжіння. Це відбувається внаслідок наступних причин-механізмів: напор крові із артерій (незначний внесок), скорочення м’язів ніг під час руху (діє як помпа) і наявність у венах клапанів, що протидіють відтоку крови (згори вниз).

Саме нездатність цих клапанів виконувати свою функцію і викликає порушення венозного крововідтоку, що призводить до розтяжіння вен. Збільшення просвіту вени у свою чергу ще більш погіршує роботу клапана, оскільки він не здатний перекрити просвіт з таким збільшеним діаметром. Отже, викид крові вниз посилюється, і зрештою це означає кільцеву патологію.

Причини виникнення варикозу вивчали численні фахівці.

Усі існуючі теорії можна об’єднати в декілька груп:
т.зв. гемодинамічна група теорій, прибічники яких вбачають причини варикозу у його пусковому моменті і початків розвитку, тобто розладах геодинаміки; на їх думку варикоз є наслідком незадовільної роботи клапанового апарату поверхні венозної сиистеми.
т.зв. механістична група теорій — розробники цих теорії переконані у тому, що основними причинами розвитку варикозу є механічні перепони на шляху крововідтока.
теорія про врождену схильність до варикозу — її апологети і захисники обстоюють переконання, що варикозне захворювання розвивається внаслідок прирожденої слабкості елементів венозної стінки.
т.зв. нейроендокринна теорія, прибічники якої засадничим у виникненні і розвитку варикозу вважають нейроендокринні порушення.
т.зв. алергічна група теорій — розробники цих теорій стверджують, що первинним у патології варикозу є імунологічні порушення та алергічні реакції.

Факторами, які спричиняють виникнення цієї недуги, є:
генетичний — вроджена слабкість сполучної тканини;
ожиріння;
вагітність;
професійний — робота, пов’язана з довгим перебуванням на ногах.

Однак професійний фактор (фізична праця ковалів, вантажників тощо або тривале перебування на ногах кухарів, продавців тощо) не має вирішального значення, а тільки сприяє розвиткові захворювання.

Історія і сучасний стан захворювання

Варикозне захворювання відоме з давніх давен, про що свідчать численні згадки про нього в історичних документах. Свідчення про варикоз можна зустріти в єгипетських папірусах, Візантійському зведенні законів про медицину і навіть у Старому Заповіті.

Цю недугу за давнини нерідко іменували такою, «що збиває з ніг». Лікувати варикоз у свій час намагалися, щоправда без особливих успіхів, видатні лікарі минулого Гіпократ, Авіценна, Гален і Парацельс.

В Україні здавна варикоз лікували методами народної медицини — за допомогою п’явок.

За статистикою хронічні захворювання нижніх кінцівок і вен є одними з найпоширеніших у дорослого населення. Їхні ускладнення і суміжні/супроводжуючі хвороби, такі як дерматити, целюліт, кровотечі, тромбоз і трофічні виразки часто призводять до тривалої втрати працездатності, а іноді є причиною інвалідності.

Лікування і профілактика варикозу

Узагальнено всі методи лікування варикозного розширення вен можна поділити на нехірургічні та хірургічні.

Варто пам’ятати, що лікування варикозу належить до компетенції судинних хірургів, які власне і вправі вирішити, в який спосіб лікувати пацієнта у кожному окремому випадку.

Доопераційні методи лікування варикозу включають різноманітні засоби для покращення крововідтоку — загальна профілактика і лікувальна фізкультура, зокрема регулярне ходіння; носінння еластичного бинта, фізіотерапевтичні процедури і вживання деяких лікарських засобів, в т.ч. і антибіотиків. Однак дохірургічні методи боротьби з варикозним захворюванням ефективні лише на його раніх стадіях, коли зміни шкіряного покриву ще не виражені так різко.

Для досягнення успіху в лікуванні потрібно впливати на основні механізми розвитку хвороби: укріплювати стінку судини, покращувати властивості реологій крові і стан внутрішньої стінки судин. Безумовно, ефект лікування залежить від стадії хвороби, на якій воно почато. Лікувально-реабілітаційна програма суміщає фізіотерапевтичне лікування і медикаментозну корекцію.

До хірургічних методик відносять як традиційну відкриту хірургію — безпосереднє видалення вражених варикозом зон, так і деякі безкровні методики, як традиційної медицини, так і новітні, позитивний ефект від дії яких ще остаточно не вивчений.

Механізм дії хірургічного методу полягає в тому, що після видалення хворих зовнішніх вен, здорові внутрішні які до того були лише допоміжними перебирають на себе їх функції.

До безкровних методих лікування варикозу відносять:
склеротерапія варикозних вен — метод видалення розширених вен, що полягає у внутрішньовенному введенні спеціальних препаратів — склерозантів. Уражена вена наче «склеюється» зсередини і перестає функціонувати, що дає змогу крові вільно відтікати здоровими венами. Ця методика практикується вже понад 150 років. В досвідчених руках лікаря процедура є безпечною і практично безболісною. Склерозування провадиться амбулаторно, пацієнт не відірваний від нормального життя. Сеанси склеротерапії здійснюються раз натиждень. Тривалість лікування залежить від стадії та форм захворювання. Пересічно необхідним є 3-6 лікувальних сеанса для кожної ноги і від 3 до 5 ін’єкцій склерозанта за один сеанс. Позитивний косметичний результат лікування проявляється через 2-8 тижнів після проведення останньої процедури. Після лікування склеротерапією поліпшується кровідтік у здорових венах, поновлюються процеси живлення у тканинах, зникають або значно зменшуються симптоми захворювання.

Профілактика варикозу

За незначного варикозного розширення вен нижніх кінцівок доцільно здійснювати профілактичні заходи, до яких належать лікувальна фізкультура, загартовування організму (купання, ванни), вітамінотерапія.

Деякі лікувальні і спортивні установи надають послуги гідромасажу, в т.ч. і з аромотерапією, яка має м`яку протизапальну дію, знімає початкові прояви трофічних розладів — сверблячка, роздратування, гіпергідроз стоп, або, навпаки, їх надмірну сухість.

Практичні поради для запобігання варикозу

Всі, які тільки можливо, домашні роботи виконуйте сидячи, прямі ноги покладіть на стілець або табуретку.
Щоденно відпочивайте лежачи 15-20 хвилин, поклавши ноги на подушку, валок. У такому положенні дивіться телевізор, читайте.
Під час сну ноги також повинні бути на підвищенні.
Відмовтеся від сонячних ванн і соляріїв – ультрафіолетові промені знижують еластичність тканин.
Забудьте про гарячу ванну, контрастний душ, сауну — все це активізує кровообіг.
Не носіть панчіх, вузьких штанів, тісного взуття — вони стискують вени ніг, порушують циркуляцію крові.
Обливайте ноги прохолодною водою. Несильним струменем із шланга “пройдіться” від пальців до п’ят, після цього вгору по гомілці до колінної впадини спочатку по одній нозі, потім — по другій. Так само пройдіться струменем по передній частині ноги — від пальців до коліна.
Дуже корисно ходити по воді, високо піднімаючи ноги. Взимку можна “потоптатися” у ванні, наповнивши її ледь теплою водою.
для жінок — Завжди носіть колготки таких моделей, які фіксують судини, знижують навантаження на вени.
Щоденно змащуйте гомілки та стопи спеціальними засобами, що зміцнюють тканини, підвищують тонус вен і їх опірність до несприятливих умов. Які саме вам підібрати — порадьтеся з лікарем.

  • Здоровий спосіб життя
  • Здоров’я дитини
  • Гірудотерапія
  • Ваша аптечка
  • Застуда і грип
  • Ароматерапія